Руханково-спортивного товариства “Луг"

SHPARIVNYK.UA · 10 июля, 2009

Вот попалась любопытная информация, может кому интересно.

СИМВОЛІКА ПОЖЕЖНО-СПОРТИВНОГО ТОВАРИСТВА “ЛУГ” У ГАЛИЧИНІ (1925-1939р.р.)

Сова Андрій

Львівський державний інститут фізичної культури

Актуальність. Важливою складовою західноукраїнського спортивного руху була діяльність товариства “Луг”, започаткованого у 1925 р. Романом Дашкевичем, визначним українським громадсько-політичним та військовим діячем. Він був незмінним головою товариства “Луг” з 1925 р. по 1939 р. Лугова організація була створена з метою національно-патріотичного виховання української молоді і підготовки її до боротьби за незалежність України. Атрибутика товариства, яка була представлена прапорами, відзнаками, одностроями, печатками та емблемою відіграла значну роль у діяльності товариства, тим більше, що польська влада сприймала її неоднозначно.

В сучасній Україні, коли з’являється безліч організацій, товариств, гуртків, клубів, дослідження символіки пожежно-спортивного товариства “Луг” крім наукового значення має ще й практичну вартість. Тому вивчення, осмислення й аналіз лугової символіки дозволить дієво використати історичний досвід на сучасному етапі розвитку та розбудови спортивного руху в Україні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Символіка пожежно-спортивного товариства “Луг” у Галичині не була предметом фахового вивчення. Фундаментальні праці з комплексного дослідження еволюції прапорництва, емблематики, відзнак, печаток та іншої атрибутики товариства взагалі відсутні. Радянські та діаспорні історики подавали фрагментарні відомості, що стосувалися історії товариств “Луг”. Радянська історіографія історію “Лугу”, а особливо її символіку не висвітлювала, бо товариство вважалося “буржуазно-націоналістичним”. Лише в 90-х роках ХХ та на початку ХХІ ст. з’явилася можливість дослідити історію та діяльність товариств “Луг” у Галичині та інших українських землях. Проте і в сучасних публікаціях Ігора Андрухіва [1, 2], Оксани Вацеби [3], Бориса Савчука [14], Ореста Круковського [6], Богдана Трофим’яка [17] та інших викладається історія українських товариств і організацій, а про їхню символіку йдеться лише побіжно й принагідно.

Мета дослідження. У даній статті автор поставив перед собою за мету розкрити особливості символіки Лугового руху. Визначити роль прапорництва, відзнак, емблематики та печаток у діяльності українського пожежно-спортивного товариства “Луг” у Галичині.

Основні результати . Ще в часи існування “Повітової Січі” у Львові січова старшина, щоб зберегти організацію, подала на затвердження влади проект нових статутів для своїх товариств під трьома різними назвами : “Січ”, “Луг”, “Братство”. 25 березня 1925 р. утворено перше “руханкове товариство і сторожи огневої Луг” в с. Підберізцях Львівського повіту. До цієї події великих зусиль доклав Роман Дашкевич – колишній кошовий львівської “Повітової Січі” й колишній полковник київських Січових Стрільців [7]. “Луги” ставили за мету виховувати українську молодь та допомагати громадянам у випадку стихійного лиха [4, 1926. Ч. 3. С. 2]. На руїнах “Січей” було утворено нову Лугову організацію, яка швидко розвивалася в краї. Цьому сприяла і назва товариства, яка була пов’язана з історичними традиціями Козаччини, оскільки давня історія Січі починалася з Великого Лугу. Таким чином, ідея передвоєнної січової організації, скристалізована, перевірена і розвинена мала в умовах польської окупації проникнути у лави Лугової організації.

Статут товариства “Луг” повторював зміст роботи січової організації. 1. Культурно-освітня робота: організація виступів, лекцій, доповідей, аматорських вистав, курсів для неписьменних. 2. Утримання бібліотек, читалень, хору. 3. Проведення гімнастики на приладах і вільних вправ на повітрі. 4. Утримання футбольної команди. 5. Навчання плаванню, ходьбі, бігу, стрибкам. 6. Проведення фестин і забав. 7. Проведення гімнастичних, освітніх і пожежних курсів. Товариства “Луг” охоплювали переважно найширші маси сільської молоді, якій треба було прищепити навички до дисципліни й дати початковий військовий вишкіл [17, с. 469]. Важливими атрибутами товариства “Луг”, за допомогою яких пропагувалися ідеї лугової організації були прапори, відзнаки, емблеми, печатки тощо.

В першому статуті, затвердженому 25 березня 1925 р. рескриптом Львівського Воєводства (ухвала №5061) були згадки про відзнаки. В 8 параграфі зазначалося, що члени товариства зобов’язані з’являтися на збірках, при пожежах і вправах, в спортивних одностроях, а коли таких не мають, з відзнаками, які прикріпляли на одяг з правої сторони грудей (малинова стяжка розмірами 4х12 мм). На стяжці містився напис “Луг в ...” [15, с. 4] (замість крапок назва місцевості – А. С.).

Лугові осередки діяли, в основному в сільській місцевості. Впродовж 1925 р. у селах Галичини товариств з такою назвою з’являється більше двохсот, а під кінець 1926 р. їх кількість сягає шестисот. Таким чином, колишні січові структури мали нагоду швидко відновити діяльність на основі нового статуту “Лугу”. Часопис “Січові Вісти” перейменовується на “Вісти з Лугу”. Новоутворена організація мала свою символіку, яка увібрала в себе певні елементи старих січових символів. Це можна простежити на прикладі печаток, прапорів та інших атрибутів.

При напіввівійськовому однострої члени “Лугу” використовували червоні або синьо-жовті ленти, зокрема, на повітовому луговому святі в Сколе, яке відбулося 21 серпня 1927 р. луговики були у вишиваних сорочках, підперезані червоними або синьо-жовтими лентами [4, 1927. Ч. 8. С. 7].

Польська влада була занепокоєна стрімким розвитком товариств “Луг”, тому у 1929 р. було заборонено в Тернопільському і Станіславському воєводствах, а восени 1930 р., у Львівському воєводстві носити лугові однострої [4, 1934. Ч. 2-3. С. 5].

Члени “Лугу” незважаючи на заборону, носили лугові відзнаки, виступали на різноманітних святах, надалі займаючись культурно-освітньою, спортивною та пожежною діяльністю, не маючи одностроїв. Тоді польська влада вдається до інших заходів, а саме: за будь-які “провини” ліквідовують осередки “Лугу”. Кількість лугових осередків різко скоротилася. Якщо в 1929 р. їх було близько 750, то в 1933 р. кількість осередків “Лугу” скоротилася до 236 [7].

В травні 1931 р. у найважчий рік існування товариства “Луг”, керівництво організації провело переговори з Міністерством внутрішніх справ Польщі. В результаті переговорів визначився новий етап в історії товариства “Луг”. Згідно з новим статутом, затвердженим владою 17 червня 1932 р. товариство отримало назву “Українське руханково-спортове Товариство “Луг””, а його головний орган – “Великий Луг” з місцем перебування у Львові. Прийняті статути давали можливість засновувати нові товариства по всіх українських селах і містах, а також створювати чітку структуру, офіційні лугові центри: місцеві, повітові, окружні. Лугові товариства поширилися на Львівське, Станіславське і Тернопільське воєводства, їм дозволялося мати повітові й місцеві філії, вільно носити луговий однострій. Про зміни до статуту товариства “Луг” незмінний його голова з 1925 по 1939 рр. Р. Дашкевич зазначав : “[...] по переговорах з владою організація могла бути або пожарнича, або руханково-спортова. Одного з другим не вільно було лучити. Пускатися на пожарні організації було не практично, бо сикавки (вогнегасники – А.С.) були дорогі, а коли “Луги” невчасно прибували на пожар, то таке товариство ліквідовувалося... Тому більшість організацій були руханково-спортового характеру.” [2, с. 19-20]. У новому статуті з’явився новий 10 параграф, де детально описано однострої, які мали використовувати члени товариства у своїй діяльності. Якщо ж одностроїв в якомусь осередку не було, то луговики та луговички мали мати відзнаки “на правій груді (малинова стяжка шириною 4 мм., довжиною 12 мм.) з жовтим написом “Луг в ...”” (замість крапок – назва місцевості – А.С.) [16, с. 5]. В цьому ж параграфі було подано опис відзнаки, яка застосовувалась і раніше організацією : “Відзнака з білого металу, щит на щиті вінець, зв’язаний в долині стяжкою, двома топірцями і завішеною трубкою. По середині вінця напис Луг. Відзнаку носиться на шапці, а коли член Товариства ходить у цивільному одягу, на кляпі блюзки” [16, с. 5].

Спочатку відзнаки для “Лугів” виготовляв кооператив “Жіночий Базар” в Коломиї. Також відзнаки Лугової організації замовляли в товаристві “Достава”, яке виготовляло також і прапори.

Окрім названих відзнак товариства “Луг”, були ще “срібні медалі”, якими нагороджували членів товариства за активну працю. Зокрема, 23 вересня 1928 р. на Луговому святі в Перемишлі Р. Дашкевич нагородив такою відзнакою Петра Дуная [4, 1928. Ч. 10. С. 3]. “Срібною медалею” було нагороджено тов. інж. Короля за працю в Бучаччині [4, 1929. Ч. 1. С. 2]. Коли Петро Дунай помер, то його домовина була покрита червоною китайкою, на якій лежала лугова шапка з відзнакою “Лугу” та “срібна медаль”, та сама, що була дана Петру 1928 р. Р. Дашкевичем за активну працю в Луговому русі [4, 1931. Ч. 8-9. С. 1-2]. Срібні лугові медалі, виготовлялися на зразок січових медалей, випущених у 1914 р.

Лугові відзнаки були невід’ємним атрибутом у діяльності “Лугів”. Вони включалися в правила для луговиків, де зазначалося, що “Луговик(чка) завжди носить на своєму одягу лугову відзнаку...” [9, с. 38; 8, с. 32].

Крім відзнак організація “Луг” мала свою емблему. В п’ятому номері часопису “Вісти з Лугу” за 1928 р. поміщена емблема товариства [4, 1928. Ч. 5. С. 1]. Ця емблема на початку 1933 р. набула остаточного вигляду і впродовж всього існування залишалася без змін, символізуючи лугову організацію. Вона мала такий вигляд: у щиті напис “Луг”, навколо нього рослинний орнамент, під написом схрещені два топірці, під ними сурма з двома китицями. Ця емблема застосовувалась на печатках, килимах та на відзнаках. Лугова емблема використовувалась ще і на різних виданнях товариства “Луг” [12, 13], зокрема на організаційних виданнях для поліпшення роботи в осередках “Лугу”.

Заслуговує на увагу сфрагістичний матеріал. Перші печатки товариства “Луг” відомі із документів за 1927 р. Це печатки Виконавчого Комітету Центральної Ради Лугів, яка проіснувала з грудня 1926 р. до 6 липня 1927 р. (головою комітету був обраний Р. Дашкевич), пізніше розпущена польською владою [4, 1928. Ч. 1. С. 2, 7]. Печатка того часу була круглою за формою, діаметром 50 мм. [6, с. 50] На ній було зображено в центральному колі півкруглий щит із горизонтальною штриховкою (синій колір), у ньому розміщені літери в такому порядку:”ЦРЛ”, що розшифровується як : “Центральна Рада Лугів”. Навколо щита розміщена військова атрибутика : знизу ядра (10 штук), два бубни, гармати (4 штуки), знамена (6 штук); згори: меч, бунчук, булава. На печатці була ще легенда: “Вик[онавчий] Ком[ітет] Центральної Ради Лугів у Львові”.

Після розпуску Виконавчого Комітету Центральної Ради Лугів документи товариства завіряються печаткою Львівського осередку товариства “Луг”. Дану печатку використовують з 1928 р.[6, с. 50]. Вона кругла за формою із зображенням козака з мушкетом у лівій руці, права рука зігнута на поясі, при боці у козака висіла шабля. На печатці ще була легенда : “Руханкове Товариство і сторожи огневої “Луг” у Львові”. Подана печатка фігурує на офіційних документах товариства аж до 1932 р. У цьому ж році товариство затвердило новий статут за яким відмовилося від ведення протипожежних акцій. За новим статутом 1932 р. було змінено назву центрального товариства, що автоматично потягнуло зміну печатки. В параграфі 56, згаданого статуту зазначалося : “Всі акти Товариства так організації Головної, як також Окружних, Повітових і місцевих Організацій підписує голова або його заступник і писар. Печатка Товариства носить напис:

а) для Головної Організації: “Українське Руханково-спортове Товариство Великий Луг у Львові”.

б) для Окружної Організації: “Окружне товариство Луг...” (замість крапок – назва місцевості – А.С.)

в) для Повітових Організацій : “Повітове Товариство Луг в...” (замість крапок – назва місцевості – А.С.)

г) для Місцевих організацій : “Повітове Товариство Луг в ...” (замість крапок – назва місцевості – А.С.)” [16, с. 15].

За новим статутом печатка зберегла елементи своєї попередниці, а саме військову атрибутику, однак змінилося зображення у щиті. В центрі щита був напис “Луг”, навколо напису внизу стебла рослини (ймовірно це був хміль), під рослиною два схрещені топірці, знизу під ними сурма з двома китицями [6, с. 51]. На печатці була легенда: “Українське Руханкове-спортове Товариство у Львові Великий Луг” .

Як уже сказано, печатки товариства “Луг” були круглої форми. Однак в матеріалах ЦДІА України у Львові зустрічаються печатки еліптичної форми. Як показують документи, такі печатки застосовували сільські осередки товариства “Луг”, зокрема, печатка товариства в с. Поляні. Відбиток чорнильний, еліптичний фіолетовий. 35х47 мм., 1937р., без зображення. Легенда: “РУХАНКОВЕ ТОВАРИСТВО І СТОРОЖІ ОГНЕВОЇ “ЛУГ” В ПОЛЯНІ” [18, арк. 38].

Щодо прапорів організації “Луг”, то в статуті 1932 р. про них нічого не було сказано. За деякими даними, у 20-х роках ХХ ст., організація використовувала січові прапори. 8 грудня 1926 р на Першому краєвому з’їзді товариства “Луг” було утворено Виконавчий Комітет Центральної Ради Лугів (очолив Р. Дашкевич), фігурував прапор “Повітової Січі” у Львові [4, 1928. Ч. 1. С. 7]. Організація “Луг” при різних святкуваннях не забувала і про національні прапори. Так, на Луговому святі в бережанському повіті, голова осередку д-р Західний урочисто виніс синьо-жовтий прапор [4, 1927. Ч. 9. С. 7].

Великого суспільного резонансу набули “прапорові здвиги” 1937 і 1938 рр. з нагоди посвячення лугових прапорів. У них брали участь близько 20-30 повітових організацій [14, с. 59].

Важливою подією в історіїї “Лугу” було посвячення лугового прапору у Львові, що відбулося 18 вересня 1938 р. [10, с. 52]. В цій урочистій церемонії взяли участь лише 2 800 луговиків, оскільки польська влада обмежила кількість делегатів [5, ч. 206]. Польове богослужіння відправив о. митр. Ол. Базюк. Далі відбулося посвячення прапора, проповідь о. Назірка, промова Р. Дашкевича та присяга членів “Лугу” на вірність прапору. Гості вбивали в держак прапора цвяшки і вписувалися в Пропам’ятну книгу [10, с. 52]. Члени “Лугу” під керівництвом Р. Дашкевича склали присягу наступного змісту: “Прирікаємо, що під цим прапором будемо вірно і чесно служити луговій ідеї для добра українського народу. Боже Великий, веди наш прапор до слави і волі! Веди нас до столиці України – Києва, до сили і перемоги! ”[5, ч. 208].

Історія прапора, посвяченого у Львові 18 вересня 1938 р. бере свій початок ще з товариства “Січ”. Прапор, що його посвячували – один з найстаріших українських прапорів. Це прапор передвоєнної львіської “Січі”. В Першій світовій війні цей прапор вдалося врятувати, після чого він став прапором “Повітової Січі” у Львові. Без нього не обійшлися січові свята у Львові 1923-1925 рр. Після заборони товариства “Січ“, прапор переховували знову різні люди, і лише 18 вересня 1938 р. він став прапором товариства “Луг” у Львові [5, ч. 206]. Даний прапор виготовили з шовкової матерії малинового кольору. Краї прапора обшили жовто-блакитними трикутниками. На лицевій стороні прапору розмістили герб, що поділявся на три поля : в одному Архистратиг Михаїл – герб Києва, в другому – Лев – герб Львова, і під ними на місці колишньої січової емблеми – емблема товариства “Луг”. З другого боку на прапорі був витканий портрет славного козацького полковника Івана Богуна, під ним розміщений напис: “Добро Батьківщини – найвищий закон”. Держак прапора закінчувався списом з білим бунчуком. До прапора кріпилася синьо-жовта стрічка з написом ”Великий Луг”. Цей факт, що Лугова організація взяла прапор передвоєнної “Січі”, означав те, що луговики перебрали на себе традиції та ідеали Січового руху, що у великій мірі вплинуло на символіку.

Прапори товариства “Луг” несли в походах та виносили на святкування. Досить потужний здвиг “Лугів” Львівщини з нагоди 125-ти ліття з дня народження Т. Г. Шевченка відбувся 2-го липня 1939 р., де товариство “Луг” останній раз виступило з прапором та луговою атрибутикою [11, с. 1]. Тому що менше ніж через два місяці розпочалась Друга світова війна.

Висновки. Отже організація “Луг” мала важливе значення в національному вихованні українського населення Галичини. Використовуючи національні традиції та символи, “Луги” сприяли національно-патріотичному вихованню молоді. За невеликий проміжок часу ці організації, незважаючи на перешкоди з боку існуючої влади, змогли виробити своєрідну символіку, що відображала українську історію та українську ідею. Використання в атрибутиці зображень українських гетьманів, письменників, інших історичних діячів, постатей св. Михаїла і галицького Лева символізувало традиціоналізм цих організацій і передавало сучасникам дух кількох епох історії України.

Зображення на печатках козацьких символів відіграло важливу роль у розвитку символіки пожежно-спортивних товариств “Луг”. Разом з тим це свідчить про високу зрілість і політичну активність членів товариства. Вони знайшли в собі відвагу пропагувати українську ідею в умовах переслідувань та перешкод з боку польського уряду.

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/MSNU.../59_SOVA_45.doc

SHPARIVNYK.UA · 10 июля, 2009

Фрагмент из издания общества "Луг", в котором говорится о металических знаках, но нет рисунка, может кто-то покажет как они выглядели?

SHPARIVNYK.UA · 10 июля, 2009

И ещё страничка из этого издания.

SHPARIVNYK.UA · 10 июля, 2009

И ещё.

SHPARIVNYK.UA · 10 июля, 2009

На титульной странице есть изображение эмблемы общества, может и знаки выглядели так-же?

Эмблема:

SHPARIVNYK.UA · 10 июля, 2009

Сама страница.

SHPARIVNYK.UA · 10 июля, 2009

Информация о самом издании:

“ЛУГ” ТА ЙОГО ПРЕСА

О. Тимчишин[1]

Львівський національний університет імені Івана Франка,

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна, e-mail: [email protected]

Наприкінці 30-х рр. вийшла друком книжка “На руїнах Січей”, у якій йдеться про історію “Лугу” (26). Її автор використовує історичну аналогію зруйнування Запорізької Січі за наказом Катерини II. У нашому випадку, заборонені чи ліквідовані товариства “Січі” відроджувалися як “Луги”. Перший “Луг” діяв у с.Підберізці неподалік від Львова. Його статут затвердило Львівське воєводство згідно з рескриптом від 25 березня 1925 року.

У статуті нового товариства (руханкове товариство і огневої сторожі “Луг”) визначалася його мета: 1) гуманітарна (допомога при пожежах і повенях); 2) культурно-просвітна (поширення освіти між членами, руханкові вправи і спортивні ігри, організація товариського життя) (33; 3).

Нова організація народжувалася у період, коли влада переслідувала “Січ”. А ще, на думку керівництва Української соціалістично-радикальної партії, “Січ” складала молодіжну структуру партії, та й ініціатива заснування “Лугів” вийшла із середовища УСРП. Їх організував відомий діяч партії, керівник “Січей” — Р.Дашкевич. Соціалістична фразеологія не могла сприяти розширенню соціальної бази. Великої шкоди завдавало партійництво та міжпартійні чвари. Їх негативні наслідки були відомі з досвіду визвольних змагань. Р.Дашкевич та однодумці всіляко прагнули вивести “Луги” з-під партійного впливу і контролю. Вдавалися і до компромісу із владою, на що українська громадськість реагувала з незадоволенням. Тоді Р.Дашкевич виступив з заявою, що “Луги” не належать до жодної партії. Керівництво УСРП зробило невдалу спробу захопити керівництво в свої руки. Згодом деякі члени секретаріату УСРП розпочали з “Лугами” нещадну війну.

Польська влада скористалася нагодою, і кілька десятків “Лугів” було розв’язано. З вересня 1926 р. діяв самозваний комітет нових “Лугів”, а з листопада УСРП видавала журнал “Луговик”, (“Вісті з Лугу” у Ч.4. попередили, що УСРП почала видавати “Лугові вісті”) (22; 5).

Так зароджувалися “Луги”. Ця молодіжна організація зуміла покласти в основу діяльності козацькі традиції. У червні 1926 року відбулося перше Лугове свято, а 25 липня 1926 року вийшло перше число “Вістей з Лугу”— як продовження “Січових вістей” з аналогічним підзаголовком: “письмо присвячене Луговим справам, просвіті і науці”. Місячник мав 16 сторінок книжкового формату. Видавцем і відповідальним редактором був Р.Дашкевич. Журнал поповнив низку видань української преси.

Заголовок редакційної статті у Ч.1 достатньо промовистий — “Ми побідили” (21; 1-2). Інші публікації: розповідь про Лугове свято, присвячене І.Франкові, “Як гасити вогонь у комині”, “Гей хто в Лузі озовися” (хроніка лугового життя), рубрика “Наші злидні” (тут йдеться про розв’язання Повітової Січі у Львові у травні 1926 року), рубрика “Всячина”, “Веселий куток”. Шовіністські кола польської громадськості, особливо преса, використовували будь-яку нагоду, щоб накинутися на “Луги” і провокували їх заборону. Влада закривала “Луги”, мотивуючи це тим, що “Луги” замість спортивно-пожежної діяльності (як за статутом) займаються військовою підготовкою. Доходило до курйозів: влада вбачала, що зображення на печатці товариства військової особи з карабіном і шаблею безпосередньо свідчить про приналежність “Лугу” до організації з військовим напрямом. До речі, постать козака ще була зображена на печатках гетьмана Хмельницького, на гербі Запорізької Січі, на військовій печатці гетьмана Мазепи.

Журнал гуртував молодь навколо “Лугів”. Редакційна стаття “Не хиляйте вниз прапора!” розповідає про переваги організованого життя в “Лузі”: тут навчаються громадської праці, вчать жертвувати особисті інтереси задля загального добра. “Луг” оберігає молодь від деморалізації з боку “корчми, шинку, хрунівства панських передпокоїв”, він вчить цінувати життя, красу, боротьбу і виховує молодь гордими членами української нації (27; 2).

“Вісті з Лугу” популяризували діяльність “Лугів”. Тут було чимало корисних методичних порад, як планувати роботу місцевих організацій, йшла мова про хиби у їх діяльності. Фахові статті стосувалися пожежної справи, руханки і спорту.

У публікаціях “Вістей з Лугу” у другій половині 20-х рр. йшлося про вплив організації, зокрема “Лугу”, на життя молоді. Деякі автори надто емоційно і категорично аргументували свою позицію. Так, О.Баран вважав, що “Луг” — це впливовий чинник морально-суспільного виховання українського народу, а особливо молоді. Він писав: “…теперішній “Луг” має творити з народом одну нерозривну цілість…”, “Сучасний “Луг” повинен за добро свого народу — як говорив Шевченко — “проклясти і самого Бога” (1; 2). Сказано, хоча й метафорично, але недоречно. Подібна аргументація була, радше, притаманна молодіжній націоналістичній пресі. З націоналістичною думкою узгоджувалося і тлумачення дисципліни. Той же автор пише: “Карність і дисципліна є основою існування народу, а тим більше мусить вона запанувати в “Лузі…”. Кождий Луговик повинен виконувати приказ свойого коменданта не зі страху… але в ім’я любови до Лугової організації. Приказ коменданта може бути злий (помилковий. — О.Т.), але і в цім случаю Луговик мусить виконати… В кожному “Лузі”, де є карність, там не може бути жодних особистих, ані партійних порахунків. Найбільші вороги чи зажерті партійники в Луговім товаристві є для себе найбільшими приятелями, бо ж їх лучить одна свята ідея і вони є синами одного народу…” (1).

У підтексті цієї думки заперечувалися партійні інтереси, а виходили на перший план любов і відданість Батьківщині! Влада зреагувала на різкі висловлювання, а також на стрімке зростання кількості “Лугів”. Улітку 1927 року було розв’язано виконком Центральної ради “Лугів” і понад 100 місцевих “Лугів” (1). Відтепер заборонялось засновувати нові “Луги” там, де їх заборонили. Якщо наприкінці 1927 — на початку 1928 р.р. діяло понад 800 “Лугів”, які об’єднували 40 тисяч осіб (10; 1), то до Лугового свята у червні 1930 року залишалося 350 не надто активних осередків (9; 5). “Лугів”, підпорядкованих УСРП, налічувалося удесятеро менше (17; 3).

У червні 1927 року влада наклала заборону на Комітет головної лугової ради. Соціалістична фразеологія “Лугів” УСРП та партійна нетерпимість спричинювали часту заборону “Лугів” Р.Дашкевича і “Лугів” “поступово-соціалістичних”. У журналі “Луговик”, органі “Лугів” УСРП, на Р.Дашкевича вели більший наступ, ніж на владу: “І хай Дашкевич у своїх брехливих Вістях з Лугу звалює всю відповідальність за шикани (переслідування. — О.Т.) влади проти лугових товариств на “радикальних провокаторів”, то цим він показує лише свою льокайську душу” (28; 12). Такий журнальний текст зазвичай репрезентував Р.Дашкевича та його “Луги”.

Щоб налаштувати молодь, керівництво активно використовувало “Луговик”, який виходив від листопада 1926 року до травня 1928 року. Це був місячник на 16 сторінках книжкового формату. Редакційні й проблемні статті на суспільно-політичні теми, методичні поради, що стосуються пожежної справи, хроніка лугового життя, історія “Січей” закордоном — ось основні теми “Луговика”.

Відповідальним редактором журналу спочатку був С.Терлецький, а від Ч.7-8 1927 року — О.Коберський.

Відомий діяч і публіцист УСРП К.Коберський писав у Ч.1: “Нашій молодій зміні треба іншого виховання: здорового, морального, основаного на трудовій етиці соціалізму, моралі, якої високими ідеалами є правда, рівність, братерство, любов до рідні, до власної нації, до всесвітньої людської працюючої сім’ї. Це високе стремління до свободи й погорди до рабства. Це свята відвага боротьби з безправством, лицемірством, оббріхуванням, гнітом і визиском працюючих людей” (11; 5).

“Луговик” скеровував селянську і робітничу молодь виконувати настанови Т.Шевченка, М.Драгоманова, І.Франка, тобто закладав основи “Лугів” під керівництвом УСРП. Автори статей наголошували на зв’язку “поступово-соціалістичних” “Лугів” із давніми “Січами”, і таким чином заперечували “Луги” Р.Дашкевича.

“Луги” розділилися у грудні 1926 року. Було проведено два з’їзди “Лугів”. “Луговик” надрукував звіт зі з’їзду “свого” “Лугу”. У головних доповідях (І.Могильницького та М.Стахіва) говорилося про історію й розвиток лугового руху, про його ідеологію, про те, що “Луг” суттєво відрізняється від “Сокола” своїм поступовим і демократичним характером. Доповідачі заперечували партійність “Лугу” (19; 13). Головою товариства (Головна лугова рада) обрано К.Коберського. З’їзд ухвалив провести повітові конференції, організувати в “Лугах” українське жіноцтво, створити дитячу організацію “Лужок”, організувати відділ дописувачів до “Луговика”, закласти бібліотеки там, де їх не має “Просвіта”, підгаслом вибрано “Геть неписьменність в “Лугах”!”.

“Луговик” інколи полемізував із “Вістями з Лугу”, намагаючись розширити свій вплив, багато розповідав про “Січ” за межами Галичини. Про січовий рух у Прикарпатській Україні (23) та у Чехо-Словаччині (24) написав І.Михайленко.

Поділ у січовому русі в США негативно оцінив О.Коберський (ОКО — його абревіатура. — О.Т.). Одна частина “Січей” під впливом О.Назарука почала дотримуватись гетьманських позицій (17).

Керівництво УСРП і “Лугів” активно долучалося до перебігу січового руху в країнах Європи, у міжнародному робітничому житті. На початку липня 1927 року в Празі відбувся з’їзд емігрантських “Січей” Австрії та Чехії, щоб об’єднати січові організації Європи. На ньому виступили К.Трильовський (“Історія січового руху”) і К.Коберський (“Ідейні підстави січового руху”). З’їзд підтримав соціалістичні “Луги” в Галичині і заявив протест проти переслідувань (7).

Загалом “Луговик” у всьому відображав платформу УСРП.

Журналу бракувало коштів, тому виходив з перервами. У травні 1928 року побачило світ останнє число (Ч.2) “Луговика”. “Луг” УСРП не зумів стати масовим.

До активних авторів журналу належали К.Коберський, О.Коберський, О.Павлів-Білозерський, С.Терлецький, Вс.Петрів, К.Пушкар, І.Михайленко, що також підписувались псевдонімами — Луговик, Мінімусенко, Остап Невгасенко тощо. Ситуація другої половини 20-х рр. залишалася несприятливою для українства. Активна полонізація у контексті економічної і політичної кризи викликала опір українців, зріс вплив націоналістичних ідей. Від літа 1929 року до часу виходу нового статуту “Лугу” організація занепала. Влада забороняла носіння лугових одностроїв, використовуючи довільне тлумачення вправ (військові вони чи руханкові). Навіть відсутність пожежних помп (а їх треба було купувати) ставало підставою для заборони “Лугу”. У 1930 р. діяло лише 350 незаборонених “Лугів” (9). Позначилася відсутність керівного органу. Цю функцію виконували “Вісті з Лугу”.

Провід “Лугу” працював над новим статутом “Лугу”. У червні 1932 року львівське міське староство на основі статуту зареєструвало “Українське руханково-спортивне товариство “Луг” (8). Товариство ставило собі за завдання фізичне і моральне виховання молоді. Воно мало право поширювати і пропагувати фізичне виховання та спорт, розвивати культурно-освітню діяльність, видавати часописи і журнали, присвячені спортові, руханці й освіті (8; 8). Щоправда, параграф 55 статуту фіксував підпорядкованість “Лугу” державному уряду (відділові, управлінню) фізичного виховання й військової підготовки. Представники цієї державної структури мали право брати участь у засіданнях Головної старшини і зборах усіх рівнів. “Зголошення спротиву здержує виконання принятої постанови. На згаданий спротив Головна старшина має право внести до державного уряду фізичного виховання і військового підготовання зажалення на підставі власної постанови” (8; 19). Рішення державної структури, що стосувалися життя товариства, були остаточними і обов’язковими для виконання. Крім цього, керівництво нових “Лугів” повинно було подавати державному урядові фізичного виховання і військової підготовки річний звіт про діяльність. Таким чином “Луги” перебували під жорстким контролем влади. Наприкінці березня 1932 року відбувся Другий луговий з’їзд (і перший — на основі нового статуту). У грудні того ж року “Луги” замість руханкового товариства і огневої сторожі стали руханково-спортивним товариством. У грудні також засновано Великий Луг. Почався новий етап в історії лугового руху.

Зміни в статуті викликали бурхливу дискусію і серед громадськості, і в пресі. Особливо негативно відгукнулися видання ОУН, УСРП та комуністичні. Преса УНДО (“Діло”, “Свобода”), преса клерикальна і релігійна (“Нова зоря”, “Мета”, “Правда”), гетьманська (“Хліборобський шлях”) підтримали нові “Луги”, які й надалі очолював Р.Дашкевич.

Про ставлення до нових “Лугів” сказано у резолюції Центрального комітету УНДО: “В рамцях нового Лугового статуту можна з національного українського становища вести гідно справу масової організації фізичного виховання нашої молоді. Коли ж практична праця доказала б, що це неможливе, то тоді ніколи не буде запізно з тої форми організації фізичного виховання зрезигнувати. Якщо нема можливості провадити фізичне виховання на основі статутів старих Лугів ані за допомогою Соколів, то треба використати нові “Луги” (14).

Думки та оцінки нових “Лугів” були різноманітні. Одні вважали це фактом національної зради, інші намагалися використати навіть такий статут, щоб зберегти молодіжну організацію. Були й такі, хто вважав, що нові “Луги” — це майбутні легіони Української Народної Республіки, які вона використає у боротьбі проти СРСР (провокаційність полягала у тому, що Москва могла зажадати від польського уряду розпустити формування).

З огляду на зміст публікацій у виданні, “Луги” посідали центристську позицію, їх підтримували центристські партії і сили (крім УСРП). На шпальтах “Вістей з Лугу” грунтовно обговорювали питання участі “Лугів” у святі “Українська молодь — Христові”. Хоча студентська націоналістична молодь, наприклад, бойкотувала це свято. Відомо, що луговики взяли участь у відкритті пам’ятника І.Франкові. У липні 1933 року Лугове свято було присвячене гетьманові І.Мазепі. “Сокіл-Батько” відмовився надати в розпорядження “Лугів” свою площу, продемонструвавши цим ставлення до нових “Лугів” (24).

Зростали “Луги” поволі. У березні 1933 року їх було понад 100 (20), у 1934 р. — 215 (20).

“Вісті з Лугу” розповідали про життя лугових організацій, заохочували до розбудови “Лугів”, полемізували з політичними опонентами. На сторінках журналу було дуже мало інформації про зарубіжне життя. У 1933 році центральною темою стала проблема голодомору в Україні. “Вісті з Лугу” вмістили публікації про голод в Україні, комюніке Українського громадського комітету рятунку України (4; 10). 29 жовтня проведено день трауру з приводу жертв Голодомору. “Вісті з Лугу” закликали взяти участь в акції (4; 11).

У зв’язку із скороченням кількості “Лугів”, редакція “Вістей з Лугу” втратила чимало читачів і колективних передплатників. Від серпня 1934 року до лютого 1935 року журнал не виходив. Редакція пояснила це фінансовими труднощами (2; 1).

Приблизно від середини 30-х рр. про нові “Луги” згадували не настільки часто. Європейська громадськість щораз більше наголошувала на загрозі війни. Н.Порай у “Вістях з Лугу” на початку 1936 року писав, що війна з Росією почнеться через п’ять років (3; 3). Передбачення справдилося. Тема війни заповнила шпальти “Вістей з Лугу”. У редакційній статті (на місці передової) читаємо: “Через нас, через нашу організованість, через нашу працю повинен український нарід бути готовий до зустрічі великих міжнародних подій, великих днів нового національного життя!” (5; 18).

На сторінках журналу популярними стали публікації про сучасну військову техніку — танки (34), підводні човни (30). Війну сприймають як щось очікуване і нормальне. “Життя — це ніщо інше, тільки змаг і боротьба” (35; 113). Тему війни журнал вирішує у різноманітних варіантах: це думки С.Петлюри про військову справу, розповідь про Грузію, яка боролася з російськими більшовиками, стаття про японську армію, статті про бактеріологічну зброю і отруйні гази, нарис про генерала Франко. “Вісті з Лугу” писали і про українські воєнні традиції. Вони закликали пам’ятати про минуле, підтримувати культ героїв. У контексті цієї теми опубліковано статтю А.Курдидика “Як розвалено міліонову українську армію” (12).

У 1938 році відбулося посвячення Лугового прапора. У публікації про цю подію “Луг” виступає як військова організація (31; 251).

Наприкінці 30-х років галицькі українці звертають свій погляд на Карпатську Україну. Цій темі присвячено низку публікацій, зокрема, “Січ” працює для майбутнього!” (32). Проголошено кличі “Карпатської Січі”: “Січ” нову правду несе — нація понад усе!”, “Наша сила в нас самих — світ належить до сильних!; “Партія — це руїна, понад усе — Карпатська Україна!” (32; 25). Кличі проголошували українські націоналісти.

У журналі започатковано рубрику “Організація і пропаганда”. Автор статті “Лугова пропаганда” пише, що вмілою пропагандою російські більшовики обманули наддніпрянських українців, Гітлер зцементував німецький народ, а Мусоліні — італійський. І далі: “Пропаганда є великою, величезною силою — це найвища пора собі усвідомити. Нам не треба брехливої пропаганди! Нам треба правди, що освідомлювала б і поборювала ворожу нам агітацію!” (15; 34). Автор називає вихідні пункти пропаганди: 1) поширювати переконання, що членство в “Лузі” приносить загальнонаціональну, тим самим — і особисту користь; 2) “Луг” є понадпартійною організацією. А особливо слід звернути увагу на визначення мети: це — фізичне виховання, освіта і вільний Київ (15; 34).

У наступному числі Л.І. у статті “Лугова пропаганда” пише про “Вісті з Лугу” як про першочерговий засіб пропаганди (16; 4), а далі називає брошури, підручники, календарі, книжки історичного і мемуарного змісту та різні форми культурно-освітньої діяльності.

До кінця 30-х рр. “Луг” знову став досить розбудованою організацією. На початку 1939 року число “Лугів” перевищило тисячу (15). “Вісті з Лугу” періодично повертаються до проблеми єдності українських сил. І.Лемківський у статті “Луговик і єдність народу” пише, що “Луг” — понадпартійний, загальнонаціональний і всіх об’єднує вже самою метою — звільнити Київ від Москви” (13; 98).

Для публікацій “Вістей з Лугу” останніх років передвоєнного десятиліття притаманний мотив сили. На той час зменшилися напади на “Луг” у націоналістичній пресі. Ймовірно, що ОУН мала тут, як і в інших організаціях, своїх людей. Тому деякі публікації радше належали б націоналістичній молодіжній пресі. Так, автор статті “Грізні й несамовиті часи”, пише: “На світі нема ні приятелів, ні прихильників для тих, що впали й не мають своєї держави, що слабі й стогнуть з болю. Сильні й могутні народи добувають приязнь, любов і пошану інших пострахом своєї могутности й загрозою свого п’ястука (кулака. — О.Т.), вони не знають права, бо самі право установлюють і диктують його іншим; для сильних нема ні умов, ні зобов’язань…” (6; 97).

Серед авторів журналу після 1932 року знаходимо Р.Дашкевича, М.Козланюка, Е.Жарського, А.Курдидика, Л.Лепкого, В.Пачовського, І.Ющишина, З.Пеленського, О.Олеся.

http://www.franko.lviv.ua/faculty/jur/Internet/PART-5_10.htm

Vlad143 · 10 июля, 2009

Вот знак (или кокарда) из коллекции А. Мельника.

http://ua-orden.org/prewar/prewar-26.html

Walter · 10 июля, 2009

Меня всегда поражает та массовость и организованность различнейших спортивных, культурных, военизированых обществ начала ХХ века

Еще немного о "Луге"

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo...f/vinnichyk.pdf

SHPARIVNYK.UA · 10 июля, 2009

QUOTE (Vlad143 @ Jul 10 2009, 04:37 PM)

Вот знак (или кокарда) из коллекции А. Мельника.

http://ua-orden.org/prewar/prewar-26.html

Спасибо за ссылкуVlad!

Семён · 13 июля, 2009

QUOTE (SHPARIVNYK.UA @ Jul 10 2009, 07:53 AM)

Сама страница.

Супер! Твоё?

Руханково-спортивного товариства “Луг"

Рекомендуемые сообщения

Ссылка на комментарий

Поделиться на другие сайты

Ссылка на комментарий

Поделиться на другие сайты

Ссылка на комментарий

Поделиться на другие сайты

Ссылка на комментарий

Поделиться на другие сайты

Ссылка на комментарий

Поделиться на другие сайты

Ссылка на комментарий

Поделиться на другие сайты

Ссылка на комментарий

Поделиться на другие сайты

Ссылка на комментарий

Поделиться на другие сайты

Ссылка на комментарий

Поделиться на другие сайты

Ссылка на комментарий

Поделиться на другие сайты

Ссылка на комментарий

Поделиться на другие сайты

Для публикации сообщений создайте учётную запись или авторизуйтесь

Создать учетную запись

Войти